11 серпня 2017

«Наша історія»: на початку XX століття в Києві сформувалася змішана система водопостачання

До 145-річчя Київводоканалу продовжуємо серію історичних публікацій. Минулої п‘ятниці ми пояснили, чому керівництво Київського товариства водопостачання на перетині XIX-XX століть взяло курс на розширення артезіанського водопроводу, та почали розповідати про об‘єкти, які будувалися.

А сьогодні продовжимо знайомити вас з особливостями водопостачання тих часів. Отже в рамках програми розширення артезіанського водопроводу, окрім Бульварної водопровідної станції, з‘явилися ще дві.

Зокрема, в 1901 році в кінці вулиці Великій Васильківській була побудована Васильківська водопровідна станція. Спочатку пробурили одну під'юрську свердловину на її території, а пізніше – ще три біля цегельного заводу Бернера. Станція призначалася для перекачування води з артезіанських свердловин в міську водопровідну мережу.

На Подолі, в кінці вулиці Межигірській, розташовувалась Межигірська водопровідна станція, яка перекачувала воду з артезіанських свердловин в мережу низького тиску і на старий фільтр. Згодом біля станції побудували окрему споруду, де були встановлені два плунжерних насоси подвійної дії з приводом від дизельних двигунів. Продуктивність кожного насосу - 18 тис. відер води на годину.

Таким чином на початку XX століття в Києві сформувалася система водопостачання, за якою одна частина міста отримувала виключно артезіанську воду, друга - дніпровську, третя - змішану.

Система свердловин і нових станцій дозволяла підживлювати водопровід з різних джерел. Також, у зв'язку з зростанням обсягів споживання, існуючі мережі та споруди постійно модернізувалися для збільшення потужності. Артезіанське господарство сприяло децентралізації джерел водопостачання, що було позитивним фактором.

Разом з тим, незважаючи на значні успіхи Товариства, Міська управа перешкоджала будівництву нових свердловин. Питної води в місті ставало більше, але її якість не завжди була задовільною. З роками частка дніпровської води у водопостачанні зменшувалася, і артезіанська вода стала переважати. У 1908 році з усіх свердловин, розташованих у п'яти різних частинах міста, в мережу подавалося 19,3 тис. кубометрів води на добу.

Продовження читайте у наступній публікації рубрики «Київводоканалу – 145 років».