Бортницька станція аерації

СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ

- Диспетчерська група

- Виробничо-технічна група

- Відділ головного механіка

- Відділ головного енергетика

- Насосна станція першого підйому

- Блок очисних споруд №1

- Блок очисних споруд №2

- Цех обробки осадів

- Цех природної сушки мулового господарства

- Каналізаційна насосна станція "Позняки"

- Правобережна насосна станція

- Ново-Бортницька станція аерації

- Цех аеробної стабілізації осаду

- Цех технічного обслуговування енергетичного устаткування

- Цех котельних і теплових мереж

- Цех з ремонту і технічного обслуговування контрольно-вимірювальних приладів, засобів автоматики і зв’язку

- Цех озеленення та благоустрою

- Хіміко-бактеріологічна лабораторія

- Дільниця з обслуговування колекторів

ФУНКЦІЇ

Бортницька станція аерації ПАТ "АК Київводоканал" – єдині очисні споруди стічних вод м. Києва та прилеглих міст і селищ Київської області (Вишгород, Ірпінь, Вишневе, Бортничі, Гнідин, Щасливе, Чабани, Коцюбинське, Пухівка, Новосілки, Софіївська та Петропавлівська Борщагівка, Гатне). На станції проходять очистку всі побутові стічні води, а також стоки промислових підприємств.

Бортницька станція аерації – складний комплекс інженерних споруд, обладнання та комунікацій, призначений для повної біологічної очистки стічних вод. Проектна потужність станції – 1,8 млн м³ на добу (проектна потужність кожного з трьох блоків – 600 тис. м³ на добу). Фактична витрата стічних вод, що надходять на очистку на сьогодні становить 600 000 – 900 000 м³ на добу.

Будівництво та введення в експлуатацію станції проводилося поетапно по мірі росту та будівництва міста Києва. Перший блок споруд – у 1965 році, другий – у
1976 році, третій – у 1987 році.

Станція складається з 3-х блоків очистки стічних вод, 3-х цехів обробки осадів та допоміжних цехів.

На БСА застосовується класична схема обробки стічних вод, яка передбачає механічну (механічні решітки, пісколовки, первинні відстійники) та біологічну очистку (аеротенки і вторинні відстійники). Така технологія використовується на всіх блоках очисних споруд.

Стічні води спочатку потрапляють до приймального каналу грабельного відділення насосної станції, а потім на решітки з механічними граблями. Сміття, затримане на решітках, збирається транспортером в спеціальний бункер-накопичувач і вивозиться на завод «Енергія» для спалювання.

Стічна вода насосами подається на решітки грабельного відділення, а потім на пісколовки. Починаючи з решіток, стічна вода рухається по всіх спорудах самопливом.

Очистка стічних вод виконується у наступній послідовності:

- великогабаритне та плаваюче сміття видаляється на решітках;

- у пісколовках проходить виділення важких мінеральних забруднень (головним чином – піску);

- у первинних відстійниках затримуються грубо-дісперсні мінеральні завислі речовини, нерозчинені органічні домішки, плаваючі речовини, жири;

- освітлена вода, яка містить дрібно-дісперсну суспензію, розчинну та колоїдну органіку, поступає до аеротенків, де проходить біологічне окислення органічних речовин активним мулом при інтенсивному насиченні рідини повітрям;

- мулова суміш після аеротенків надходить на вторинні відстійники, де проходить механічне відстоювання активного мулу, який мулососами безперервно видаляється з відстійників, а потім насосами, що розташовані у насосних станціях аеротенків, повертається знову до аеротенків;

- біологічно-очищена вода з вторинних відстійників надходить до відвідного каналу, а з нього – до магістрального каналу.

Випуск очищених стічних вод після споруд II та III блоків здійснюється через боковий водозлив, який облаштований порогами для насичення води киснем, до магістрального каналу.

Очищена вода зі всіх черг по магістральному каналу відводиться до насосної станції Бортничі-Вишеньки, а потім через розсіюючий випуск – до р. Дніпро.

Осад, що утворюється в процесі очистки стічних вод підлягають переробці з метою зменшення їхніх обсягів. Обробка осаду відбувається в спеціальних спорудах – метантенках та аеробних стабілізаторах. Після обробки осад перекачується на мулові поля для подальшого сушіння в природних умовах.

Головна проблема станції полягає в тому, що існуюча схема очистки стоків та переробки осадів була розроблена та запроектована ще у 50-60-х роках минулого століття, і з того часу жодних суттєвих змін в неї не вносилося. Разом з тим, відбулися різкі зміни в якісному складі стічних вод, що надходять на очистку та, відповідно, в якості осаду, який утворюється в процесі очистки. Проектні норми 60-х років взагалі не передбачали очистку стічних вод за окремими сполуками. Споруди біологічної очистки були розраховані на досягнення лише трьох показників в очищеній воді. На сьогодні ж якість очищених стоків контролюється за 16-ма показниками.

Термін роботи основних споруд та обладнання сягає 30-40 років. Відбувається постійне руйнування залізобетонних та металевих конструкцій технологічних споруд, через великий знос виходить з ладу основне насосне та повітродувне обладнання, від корозійних процесів руйнуються технологічні трубопроводи.

Завданням на сьогодні є впровадження єдиного проекту повної реконструкції станції.

ВІРТУАЛЬНА ЕКСКУРСІЯ