Управління експлуатації насосних водопровідних станцій і артезіанських свердловин
Контакти
Поштова адреса:
- Надточій Микола Васильович - заступник директора департаменту експлуатації водопровідного господарства - начальник управління
- Стельмах Сергій Миколайович - головний інженер управління
СТРУКТУРНІ ПІДРОЗДІЛИ
- Цех насосних станцій "Північний".
- Цех насосних станцій "Південний".
- Цех насосних станцій "Лівобережний".
- Цех по ремонту і технічному обслуговуванню електроустаткування.
- Цех по ремонту і технічному обслуговуванню контрольно-вимірювальних приладів, засобів автоматики і зв'язку.
ФУНКЦІЇ
Управління експлуатації насосних водопровідних станцій і артезіанських свердловин
Історія артезіанського водопроводу в Києві розпочалась з 1896 року, коли до міста прибув по запрошенню “Київського товариства водопостачання” професор Петербурзького гірничого інституту С.Г. Войслав, який вже мав на той час досвід видобування підземної води в інших містах Росії. Він і заклав першу свердловину на території колишньої насосної станції по Набережному шосе на підкрейдний горизонт. В квітні 1896 року буровики дійшли до глауконітових пісків на глибині 100 м і свердловина дала очікувану кількість води. В червні цього ж року Водопровідне товариство прийняло її у експлуатацію і вода в кількості 8000 відер на годину почала надходити до міської мережі.
Одночасно під керівництвом гірничого інженера Кобецького було розпочате буріння розвідувальної свердловини діаметром 4 дюйми. В грудні 1896 року на глибині близько 205 м. свердловина зафонтанувала, тобто самовиливалась. Її продуктивність склала 1000 л на годину, а з застосуванням насосу збільшилась у 5 раз.
До серпня 1897 року працювало в мережу вже 8 свердловин продуктивністю мільйон відер, що дозволило повністю забезпечити потреби міста на той час.
Паралельно з цими роботами проводився пошук нових придатних до експлуатації ділянок. Товариство звернулось в міську управу про виділення нових земельних ділянок для буріння свердловин. Після двох років сперечань та погоджень були виділені ділянки: одна по вулиці Межигірської, друга – поблизу Галицького базару (нині площі Перемоги), насосні станції на цих ділянках були збудовані в 1903 році. В період з 1896 по 1918 рр. в місті було пробурено 48 свердловин, з яких 28 сеноманського горизонту.
З 1908 року до введення в дію Дніпровської водопровідної станції в 1939 році місто забезпечувалось водою виключно з свердловин, а з 1939 року в місті розпочато змішане водопостачання з підземних і поверхневих джерел.
В післявоєнний час артезіанський водопровід особливого розвитку не мав. В 1953 році працювало 54 свердловини і 4 насосні станції, які подавали місту 180 тис.м3 води за добу.
В 1972 році кількість свердловин зросла до 121, а середньодобова подача до 208,5 тис.м3 води за добу.
Друге дихання артезіанський водопровід отримав в другій половині 70-х років в зв’язку із початком інтенсивного будівництва периферійної частини міста.
На сьогоднішній день артезіанський водопровід налічує 356 свердловин загальною проектною потужністю понад 400 тис.м3 води за добу, зараз працює близько 130 свердловин, 27 насосних водопровідних станцій (працюючих - 16), які подають місту 60 - 65 тис.м3 води за добу, 21 підвищувальна насосна станція та 2 водонапірні башти.